Алергія на пластир: як розпізнати та як лікувати?

Алергія на пластир: що це таке?

Алергія на пластир - це алергічна реакція організму на складові лейкопластиру. Найчастішими причинами алергії від пластиру є хімічний склад і типи матеріалів пластирів. Розберемося докладніше з причинами, симптомами та лікуванням цієї алергії.

Причини алергії на пластир

Основною причиною алергії на пластир часто є вміст у них різних хімічних речовин. Наприклад, алергія на лейкопластир може виникати через клейовий склад, що містить акрилати, гуму та розчинники. Також деякі лейкопластирі містять антисептики, які можуть викликати алергічну реакцію.

Типи матеріалів пластирів

Алергія на пластир також може виникати через матеріали, з яких виготовлений сам пластир. Наприклад, перцевий пластир містить капсаїцин, що викликає подразнення шкіри. Крім того, післяопераційні пластирі можуть містити латекс, який спричиняє алергію в деяких людей.

Симптоми алергії на пластир

• Алергія від пластиру зазвичай проявляється шкірними симптомами. До них належать свербіж, почервоніння, запалення, набряк і висип у місці контакту з пластиром. У деяких випадках можуть утворюватися пухирі та виразки на шкірі.
• У рідкісних випадках алергія на пластир може спричинити загальні симптоми, такі як прискорене серцебиття, задишка, нудота та запаморочення.

Як діагностувати алергію на пластир?

Для діагностики алергії на пластир лікар може призначити шкірні тести на алергію. Це включає нанесення невеликих кількостей алергенів на шкіру та спостереження за реакцією. У разі виникнення почервоніння або свербежу діагноз алергії може бути підтверджений.

Діагностика з використанням пластирів-тестів

Ще один спосіб діагностики алергії на пластир - використання спеціальних пластирів-тестів. Вони містять ті самі речовини, що й звичайні пластирі, і наклеюються на шкіру пацієнта. Якщо протягом певного часу на шкірі виникають алергічні прояви, це вказує на наявність алергії на пластир.

Як лікувати алергію на пластир?

Першим кроком у лікуванні алергії на пластир є видалення пластиру та м'яке очищення шкіри. Це може знизити подразнення та прискорити загоєння.

Лікар може призначити антигістамінні препарати, такі як Лоратадин, Сетиризин або Феністил, для зняття свербіння та зменшення запалення.

У деяких випадках лікар може рекомендувати використання глюкокортикостероїдних мазей, таких як Гідрокортизон або Бетаметазон, для зменшення запалення та загоєння шкіри. Ці мазі повинні застосовуватися тільки за призначенням лікаря і в суворій відповідності з інструкцією.

Як запобігти алергічній реакції на пластир?

Для запобігання алергії на пластир слід обирати пластирі з гіпоалергенних матеріалів, таких як силікон або гідроколоїд. Такі пластирі зазвичай добре переносяться більшістю людей і викликають менше подразнення шкіри.

Альтернативні методи кріплення пов'язок і лікування ран

Якщо алергія на пластир у вас все ж таки виникає, варто розглянути альтернативні способи закріплення пов'язок і лікування ран. Наприклад, можна використовувати марлеві пов'язки, що закріплюються спеціальним бинтом, або гіпоалергенні продукти на основі гелю, які забезпечують захист і вологу для загоєння ран.

На закінчення, алергія на пластир є досить поширеною проблемою, спричиненою хімічним складом або матеріалами пластирів. Щоб уникнути алергічної реакції, варто обирати гіпоалергенні пластирі, проводити тести на чутливість і за потреби використовувати альтернативні методи кріплення пов'язок та лікування ран. Якщо алергія все ж виникла, зверніться до лікаря, який призначить адекватне лікування, включно з антигістамінними препаратами та глюкокортикостероїдними мазями.